У старовинному регіоні Перигоре, департаменту Дордонь знаходиться один з найбільших пам’ятників доісторичної епохи. Печера Ласко, яка відома своїм наскальним живописом. Вона хоч і не настільки барвиста, як, скажімо, в Альтамірі, але набагато старша від іспанської. Більшість істориків сходяться на думці, що Ласко була місцем стоянки древніх людей, скоріше, це був їх священний храм, місце поклоніння. Ласко ще називають «Сикстинською капелою доісторичного періоду».
Відкриття печери Ласко
Відкриття самого значимого пам’ятника древньої культури відбулося зовсім випадково. У 1940 році в розпал Другої світової війни четверо підлітків випадково наткнулися на лаз, зроблений в землі сосною, яка впала. У надії знайти скарб хлопчаки почали розчищати прохід і виявили глибоку шахту. За деякими даними, собака Марселя Равід, фактично, першою відкрила цю печеру, випадково провалившись в отвір.
Налякані молоді люди відразу повідомили свого вчителя месьє Лаваля про таку знахідку. На щастя, в ті часи, в провінції Монтіньяк ховався від німецьких окупантів фахівець з доісторичних пам’ятників доктор А.Брейль. До нього і звернувся за порадою месьє Лаваль. Протягом декількох місяців доктор Брейль з іншими палеонтологами вивчав і класифікував наскальні зображення Ласко.
Майже відразу після відкриття, печеру Ласко визнали археологічною пам’яткою первісної культури Франції, а через майже сорок років в 1979 році її внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Датування наскальних малюнків
На сьогоднішній день не відомий точний час виникнення наскального живопису Ласко. Імовірно, древні малюнки були зроблені в XVIII-XV століттях до нашої ери. Учені розходяться в своїх гіпотезах про приналежність зображень до того чи іншого періоду. Віллард Ліббі провів радіовуглецевий аналіз деревного вугілля, яке виявили в світильнику печери, і дізнався, що взяті зразки мають відношення до мадленської культури. Пізніше доктор Брейль поставив під сумнів отримані результати і запропонував віднести наскальні малюнки до гравецької епохи. У 1998 році був проведений ще один радіовуглецевий аналіз дерев’яної балки, взятої з шахти. Також за допомогою спектрометрії було визначено, що люди часто відвідували печеру і в солютерейску епоху.
Форма печери Ласко та її малюнки
Всі малюнки в печері виконані фарбами до складу яких входить марганець і залізо. Основними кольорами є червоний у всіх відтінках, охра, чорний і білий. Всі фарби були натуральними, не мали ніяких добавок і виготовлялися тут же в печері. Археологи виявили горщики, в яких суху суміш шляхом змішування з водою або тваринним жиром перетворювали в рідкі фарби, а також безліч знарядь праці, якими древні художники робили контури своїх малюнків.
Печера Ласко являє собою лабіринт із коридорів і залів. Перший і один з найбільших залів називається залом биків. При вході в нього, відвідувачів зустрічає зображення невідомої науці тварини з великим тулубом, невеликою головою і двома величезними рогами. Зображення чотирьох биків домінують над іншими тваринами: маленькими оленями з химерними рогами і кіньми.
Від залу биків тягнеться вузький коридор-тупик, який французькі археологи прозвали залом блаженного хаосу фігур. Сотні зображень корів, коней, оленів та інших тварин розташовані на всіх площинах печери. Направо від залу биків тягнеться невеликий коридор, що веде до нефу і апсиді. Зліва від нефа знаходиться оленячий фриз. Художник зобразив тільки роги, голови і шиї тварин, і, створюється відчуття, що олені просто пливуть по якійсь підземній ріці.
З апсиди по похилій шахті можна потрапити в зал, де зображена найзагадковіша і незрозуміла вченим сцена. Хтось бачить у цьому малюнку магічний ритуал і шамана, який впав у транс, хтось трактує зображення як невдало закінчилося для людини полювання. У будь-якому випадку, цей сюжет має величезне значення, адже саме тут зустрічається перше зображення людини неолітичної доби.