В минулі часи великих завоювань, Полінезія стала власністю Франції – таким чином, частиною Франції є екзотична територія, яка розміщена в тисячах кілометрів від європейської Франції в Тихому океані. Хоч і багато колишніх колоній здобули незалежність, Полінезія залишилася частиною Французької республіки з офіційною французькою мовою, хоча давні автентичні мови жителі Полінезії також не забувають.
До полінезійських островів належать багато дрібних островів і 5 великих архіпелагів. Найбільш відомим і популярним островом вважається Гаїті зі столицею Папеете.
Трохи історії
Сама Полінезія – це територія між трьома точками на карті – островами Пасхи, Гавайї і Таїті. У XVI столітті полінезійські острови були відкриті європейськими першовідкривачем земель Магелланом, який прибув на Таїті. Після цього відкриття і почалися наступні експедиції у пошуках чудових островів. Спочатку Полінезією володіли католицькі і протестантські завойовники, а Франція отримала право власності на цю територію лише у 1958 році. У наші дні ведуться дискусії з приводу незалежності Полінезії і визнання цієї території державою, але навіть у такому випадку місцеві жителі не зможуть відразу позбутися впливу Франції – французька культура сильно вкоренилася у Полінезії за усі роки залежності території.
Полінезія для туристів
Полінезійські острови з року в рік переживають два сезони. Перший – теплий, з підвищеною вологістю, а другий – більш прохолодний і сухий. Різниця між ними майже не помітна – температура повітря постійно тримається як мінімум 20 градусів тепла, але може збільшуватися і до 30.
У столиці Полінезії, місті Папеете, в середині зими температура повітря піднімається до 30 градусів, а у середині літа опускається до 24. Але, не дивлячись на температурні умови, у Полінезії ви завжди зустрінете сонячну погоду, яку можуть переривати дрібні зливи або довгострокові дрібні дощі. Дихати місцевим повітрям легко, адже він завжди вологий через океанічний бриз, а повітря тут ніколи не прогрівається до стану надприродної спеки.
На островах є багато магазинів і ресторанів, у яких представлені у рівних кількостях азіатська і європейська кухні. Дуже популярні страви з морепродуктів. Відпочиваючі насолоджуються гарними видами і повністю розслабляються.
Відпочинок тут недешевий, але спокійний. Туристи мають можливість відвідати різні музеї, зайнятися дайвінгом і подивитися на нерукотворні природні пам’ятки.
Атомні випробування на атолах
Окрім гарних пейзажів, Полінезія зберігає на своїй території більш приземлені речі. Справа у тому, що Франція, як сильна і розвинена країна, розвиває атомну енергетику, а полігоном для випробувань була обрана саме ця її територія.
Французька держава тут проводить і, можливо, буде проводити випробування у сфері атомної енергетики, тому вона має вигоду в тому, щоб зберегти Полінезію як частину своєї країни. Тут були проведені підводні атомні випробування, що не залишило слідів на населенні і самій території. У результаті таких експериментів посилилося хвилювання океану і сталося здригання землі, яке не зашкодило людям.
Атомні полігони розміщуються на коралових островах – атолах Фангатауфа і Муруроа. У другій половині 20 століття на них проводили випробування з вибухами. Учені відкидають можливість будь-яких загроз людству, але громадськість піднімає питання про стан екосистеми планети унаслідок подібних випробувань. У 1998 році снаряд підірвали на недостатньо великій глибині, що могло призвести до потрапляння радіоактивних речовин до океану; з цієї причини випробування зупинили.
Атол Фангатауфа першим був обраний для проведення атомних випробувань на цій території, але ще на самому початку проведення подібних експериментів, в 1966 році, радіоактивні викиди виявилися завеликими, тому атомні дослідження перенесли на інший атол – Муруроа, на якому їх проводили до останніх років.
Швидше за все, французькі вчені, незважаючи на твердження про безпеку проведених експериментів, мають що приховувати – території знаходяться під військовою охороною і екологи не можуть провести дослідження, щоб виявити реальний стан екосистеми Полінезійських островів. При цьому будь-які помічені тріщини на атолах ретельно приховуються, хоча інформація все ж просочилася у ЗМІ.
Отже, з цих причин Полінезія якщо і здобуде незалежність, то це відбудеться не скоро в силу важливості цієї території для Франції. Але як складуться обставини – покаже час. Франція, описана вище, відрізняється від тієї, про яку говорять усі, але все ж залишається Францією, яку люблять іноземці та місцеві жителі.
